Ви самі можете оцінити коректність цієї оцінки, тому що після цього був уже Курський наступ. І фактично він повністю відтворив ту наступальну операцію, яка була в Харкові.

«Напередодні Курського наступу я буквально об'їздив усі підрозділи – кожному розповів, для чого ми туди йдемо і чому саме тут. Бо були командири, які питали, чи це законно»

Президент Володимир Зеленський неодноразово казав про те, що наступальна операція в Курській області вже виконала своє завдання – не допустила наступу на Сумщину-Харківщину. Акцент на слові «вже».

НАВІЩО МИ ХОДИЛИ В КУРСЬКУ ОБЛАСТЬ?

Якщо ви пам'ятаєте, минулого літа ситуація була критична для нас – ворог розпочав наступальну операцію. Спочатку хотів наступати на Харків, але нам вдалося випередити його в діях. Ворог не очікував, що в нас є якісь резерви.

Нам вдалося вивести сім бригад для ротації, і коли вже стало абсолютно зрозуміло, що ворог почне наступ на Харків, а було багато свідчень цього: дані нашої розвідки, Головного управління розвідки, фронтової розвідки, тобто перехоплення, – і всі вони стосувалися того, що росіяни виводять частини, дають їм час на перегрупування, на відпочинок і з початку травня починають наступ. (Узагалі-то, вони планували його у 20-х числах квітня, але потім цей термін зсунули на початок травня.) Коли це вже стало зрозуміло, я доповів президенту і ми висунули всі наші резерви (бригади, які перебували на полігонах, на відновлені боєздатності) до кордону.

Узагалі головна ідея противника полягала в тому, що цей стратегічний наступ вони планували провести після бойового злагодження 44-го армійського корпусу. Він складав основу цього угруповання. Був повністю знову сформований, тобто це було нове об'єднання. І чисельність цього угруповання, наскільки я пам'ятаю, коливалась у межах 140–160 тисяч, це дуже багато. Вони планували наступати на двох напрямках – Харківському й Сумському.

Коли ми почали висувати наші частини до державного кордону – а цей корпус (44-й. – С.К.) ще не закінчив бойового злагодження, його частини були на полігонах, – російське командування у відповідь на наші дії, які для них були неочікуваними, прийняло рішення наступати тими силами, які були в них. За нашими даними, це десь 46 тисяч у районі Бєлгорода і 23–26 тисяч на Сумському напрямку.

Далі ви знаєте – розпочалися дії, вони виявилися загалом невдалими, тому що ворог зав'яз у Вовчанську. Вони просунулися на дев'ять кілометрів у районі Липців біля Харкова, але потім нам вдалося відкинути їх на два кілометри і фактично лінія стабілізувалася.

Противник зазнав дуже великих втрат і поступово почав перекидати ті частини, які готувалися до наступу на Суми, на Харківський напрямок. Так вони теж втягнулися і зав'язли. Таким чином цей наступ, скажімо так, провалився.

Після цього противник перегрупувався, завершив підготовку 44 корпусу і фактично із середини червня розпочав стратегічну операцію на всьому фронту. Почав наступати на Часів Яр, Торецьк, Нью-Йорк, Покровськ, Запоріжжя, на Куп’янському напрямку, на Лиманському, тобто фактично скрізь.

Ситуація була критична, і в цих умовах треба було зробити щось таке, щоб максимально послабити натиск ворога. І тоді, власне, народилася ідея провести свій контрнаступ там, де противник цього не очікує і де він найслабший.

Ми докладно вивчали ситуацію і прийшли до висновку, що якраз там, де противник планував наступати на Сумщину, оскільки перекинув усі свої частини на Харківський напрямок, у нього залишилися тільки підрозділи, які прикривали державний кордон або перебували в глибині для виконання якихось окремих завдань.

Коли доукомплектувати п’ять бригад, вони поміняли бригади Десантно-штурмових військ, які були в боях на Торецькому напрямку (95 бригада), в районі Часового Яру (там 80-ка стояла). Нам вдалося їх вивести, підготувати. Причому все це відбувалося фактично з коліс. Бригади виходили, навіть не доукомплектувалися повністю – було по два батальйони, тому що треті тільки доукомплектовували. Тоді довелося розкомплектувати дві бригади, ви пам'ятаєте – 153-тю і 155-ту – і ними доукомплектували власне ці бригади.

І розпочали наступ 6 серпня.

Головне, що нам вдалося все це зберегти в таємниці. Ніхто не знав.

– Ви казали, що спочатку про це знали тільки чотири людини.

– Спочатку чотири людини, потім, уже безпосередньо за два тижні до наступальних дій, звичайно, знали командири.

Але це потребувало дуже детальної, ретельної підготовки. Зокрема, підготовки особового складу, тому що перейти державний кордон, як виявилося, теж для декого було своєрідним таким моральним бар'єром.

– У сенсі?! Чому?

– Напередодні наступу я буквально об'їздив усі підрозділи, роти, зустрівся із солдатами й кожному розповів, для чого ми туди йдемо і чому саме тут.

Бо були навіть командири, які ставили питання, чи це законно.

– Тобто вони на нас напали – це законно, а нам перейти через державний кордон на ворожу територію, коли йде війна, незаконно? Це ж абсурд!

– На фронті велике значення має морально-психологічний стан. Коли всі відступають – пригнічені, ні у що не вірять, що можна наступати, що можна громити ворога. А коли ми наступаємо, відбувається перелом свідомості, морально-психологічного стану, це мотивує не тільки ті війська, які наступають, а всіх. Тому що виявляється, що ворог-то не такий, і бачите, ми за день просунулися вглиб на 12 кілометрів, розгромили всі прикордонні частини, подолали прикордонну смугу.

До речі, смуга вздовж кордону була дуже потужно збудована. Ми змогли проробити проходи в їхніх загородженнях тільки близько 12-ї години дня.

Ця проблема є і на деяких інших ділянках. Уявіть, подолати два протитанкові рови, кожен завглибшки і завширшки до трьох-чотирьох метрів. Усі тетраедри (протитанкові загородження, їх ще називають «зуби дракона». – С.К.) з'єднані між собою металевим тросом, а на деяких ділянках ще й заміновані. Їх починає стягувати інженерна техніка, і тут йдуть підриви протитанкових мін.

Ну і плюс дрони. Нам дуже пощастило, що тоді у противника не було (вони тільки почали з’являтися) дронів на оптоволокні. Це для нас потім стало великою проблемою. А на той момент кількість наших дронів переважала, нам вдалося скоординувати підрозділи БпЛА з діями штурмових підрозділів.

До речі, тоді вперше про себе заявили штурмові батальйони. Вони показали високу ефективність. Пам'ятаєте, була теза, що треба комплектувати тільки ті бригади, які мають традиції, досвід, які воювали, а ці підрозділи були сформовані з нуля. Деякі командири навіть не кадрові були.

І вони пішли попереду, пішли першими, проробили проходи спільно з інженерами, прорвали оборону. Вони йшли як передові загони перед нашими десантними бригадами.

«За місяць-два-три ми зможемо значно наростити кількість оптоволоконних FPV, що практично позбавить ворога переваг, які він має наразі»

– У зверненні з нагоди року на посаді головкома ви написали, що одним з пріоритетів є «нестандартні дії, не лише оборона». Зрозуміло, не варто розкривати свої плани ворогу, проте чи маємо ми спроможності для того, щоб зараз була «не лише оборона»? З огляду на наступ на Сумщині й Харківщині, я маю на увазі. Адже противник явно зробив висновки з Курщини. Сумщину зараз прасують КАБами, а ми фактично нічого не можемо зробити з цим.

– По-перше, кожна дія має контрдію. Якщо вони використовують свої КАБи, ми повинні також використовувати наші GBU, наші керовані бомби. І ми використовуємо цю зброю і нарощуємо масштаб. До речі, наші Повітряні сили завдають таких дуже чутливих для противника ударів, і вони зазнають втрат.

Наші системи наведення набагато кращі, ніж системи ворога. У нас достатня кількість засобів електронної боротьби, які діють на систему управління ворожих КАБів. От летіла вона в одному напрямку, а потім чомусь полетіла в іншому. Система управління й боротьба проти засобів РЕБ – це постійне змагання, як і змагання між дронами й засобами РЕБ.

По-друге, зрозуміло, що активні дії, активна оборона, контрнаступальні дії залишаються. Їх проводять, і щоразу вони підтверджують свою ефективність. Навіть у цих умовах сміливі, рішучі дії, у тому числі на території ворога, призводять до того, що ми зриваємо їм усі плани.

Далі. Технологічна складова. Те, що стосується дронів, удосконалення їхніх характеристик, збільшення дальності ураження – ми також почали отримувати дрони на оптоволокні з кабелем 20 км, що в принципі зрівнює наші шанси з ворогом.

І я сподіваюся, що, можливо, за місяць-два-три ми зможемо значно наростити кількість оптоволоконних FPV, що практично позбавить ворога переваг, які він має наразі.

Ну і, звичайно, нарощування наземних дронів. Їх зараз багато виробляють. Дистанційно керованих модулів. Усі вони мають елементи штучного інтелекту, тобто спроможні виявляти цілі самостійно, ідентифікувати їх, спроможні вести вогонь автоматично, напівавтоматично.

– Багато хто вважає, що за цим майбутнє.

– Ну, звичайно, це вже фактично відбувається так, як ми колись бачили в «Зоряних війнах».

– Ви сказали про руйнування планів противника. Відомо, що похід на Курщину зірвав наступ на Сумщину й Харківщину. Можливо, є ще дещо, що можна відкрити? 

– Річ у тім, що деякі дії люблять тишу. І ми про них не говоримо не тому, що хочемо щось приховати, просто це береже життя наших людей. Але такі дії ми проводимо. Думаю, мине час і про них усі дізнаються.

У ЧОМУ СЕНС ДІЙ СИЛ ОБОРОНИ НА БЄЛГОРОДЩИНІ?

– Ви казали, що удари по російських арсеналах зменшили використання артилерійських снарядів удвічі. А як ще впливають на перебіг бойових дій наші удари по об'єктах у глибині території ворога?

– Я вже сказав, що кількість боєприпасів зменшилася. Нам вдалося знищити декілька місць зберігання і збирання «шахедів», що також вплинуло на загальну кількість їхнього застосування.

Ми завдали низки успішних ударів по аеродромах, і противник змушений був дислокувати, перемістити свою авіацію вглиб Росії. Якщо раніше вона була на відстані 100–150 км, тепер це 200–300 км – Енгельс, Шайковка.

Декілька днів тому нашими вдалими діями був знищений дальній бомбардувальник Ту-22М3. Якраз тільки приземлився – і наш дрон вразив його. Вартість – близько 100 мільйонів доларів.

Російський флот фактично зачинений у Новоросійську. Інколи він проривається, але для них це випробування, тому що вони знають, що постійно під загрозою наших ударів.

Система протиповітряної оборони – також один з напрямків ураження під час «дипстрайку», що значно знижує потужності і самої системи протиповітряної оборони, і системи виявлення наших засобів повітряного нападу. Кожна така станція коштує десятки мільйонів доларів.

Першоджерело LB.UA

Далі буде...