425-й окремий штурмовий полк «Скеля» опинився в центрі одразу кількох перевірок. Після резонансного розслідування видання «Бабель» Державне бюро розслідувань, Офіс Омбудсмана та Генеральний штаб ЗСУ розпочали власні перевірки. Командира полку Юрія Гаркавого на цей час відсторонили від виконання обов'язків.

Але головне питання сьогодні вже не в самому факті перевірок. Чи завершаться вони реальними рішеннями? Бо це вже не перший випадок.

За словами військової омбудсманки Ольги Решетилової, аналогічна перевірка у «Скелі» проводилася ще торік. Тоді також виявляли можливі факти жорстокого поводження з боку окремих інструкторів. Проте суспільство так і не отримало відповіді, чим усе завершилося і кого було покарано.

Новий скандал вибухнув після публікації «Бабеля». Журналісти повідомили про 26 смертей військовослужбовців за останні пів року, більшість із яких офіційно пояснюються пневмонією. Окремі військові та їхні родичі також заявили про побиття, катування та інші порушення прав людини.

Журналістка Катерина Лихогляд в ефірі «Свобода Live» заявила ще про одну обставину, яка може поставити під сумнів ефективність перевірок. За її словами, з чотирьох незалежних джерел вона отримала інформацію, що військовослужбовців із видимими тілесними ушкодженнями могли вивозити з місць, де працювали комісії.

«Я не розумію, як може бути проведена нормальна перевірка, коли вона анонсується», — зазначила журналістка.

Сам полк категорично заперечує більшість висновків журналістського розслідування. Представники «Скелі» підтвердили, що із 26 згаданих смертей можуть підтвердити 24 випадки, але наголошують: далеко не всі вони пов'язані з можливими злочинами чи насильством.

За окремими епізодами вже відкриті кримінальні провадження, триває слідство. У полку також заявляють, що не погоджуються з твердженням, ніби служба у «Скелі» означає «дорогу на смерть», наголошуючи, що тисячі військовослужбовців продовжують виконувати бойові завдання, а всі звинувачення повинні отримати юридичну оцінку. Водночас окремі епізоди, наведені журналістами, зокрема історія із прив'язуванням військовослужбовця до квадроцикла, представники полку також пропонують оцінювати лише після завершення кримінального розслідування.

І саме тут виникає головне питання. Проблемою стає не лише те, що озвучені настільки тяжкі звинувачення. Проблемою стане ситуація, якщо після чергової хвилі перевірок суспільство знову не почує відповідей: що підтвердилося, хто винен і які рішення ухвалені. Бо довіра до армії тримається не на відсутності проблем. Вона тримається на здатності чесно їх визнавати, об'єктивно розслідувати і невідворотно карати винних — незалежно від посад, звань чи назви підрозділу.

Євген ПУСТОВОЙТ, редактор